01Декабрь

Щодо апеляційного оскарження ухвал слідчих суддів про призначення позапланових податкових перевірок

Адвокати АО “Юрисенс”, як і багато інших практикуючих юристів, неодноразово стикалися з проблемою оскарження ухвал слідчих суддів, які не передбачені нормами КПК України.

Частіше за все це ухвали про призначення позапланових податкових перевірок у кримінальних провадженнях.

Дискусійність цього питання полягає в тому, що діючий КПК не передбачає повноважень слідчих / прокурорів звертатися до слідчих суддів з такими клопотаннями, як і не передбачає порядку розгляду таких клопотань, обсягу доказування. Призначення перевірок не відноситься ані до слідчих дій, ані до заходів забезпечення кримінального провадження.

Проте, деякі слідчі судді, керуюсь нормами п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, задовольняють клопотання слідчого / прокурора та призначають перевірки.

Поряд з цим, стаття 309 КПК України містить вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.

Ухвали про призначення перевірок в цьому переліку відсутні, тому апеляційні суди в переважній більшості випадків відмовляють у відкритті провадження за апеляційними скаргами на такі ухвали.

Слід зазначити, що ували про призначення перевірок взагалі не передбачені КПК. Ухвалюючи подібні рішення, слідчі судді виходять за межі свої повноважень.

Як діяти стороні захисту в такому випадку з огляду на формальну, здавалось би, неможливість оскаржити таке рішення?

20.11.2017р. в Єдиному реєстрі судових рішень було оприлюднена ухвала Верховного Суду України від 12.10.2017р. яка, на наш погляд, дозволить подолати цю колізію.

Вирішуючи спір, ВСУ дійшов наступного висновку:

У разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення частини третьої статті 309 КПК, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності, посилаючись на приписи частини четвертої статті 399 КПК. Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі пункту 17 частини першої статті 7 та частини першої статті 24 КПК, які його гарантують, з огляду на положення частини шостої статті 9 КПК, яка встановлює, що у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 КПК.