sud-ne-dopustiv
15Декабрь

Суд не допустив неповернення банком депозиту, під прикриттям злочинних дій працівників банку

Громадянин уклав із закритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» (далі — ЗАТ «КБ «Приватбанк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» (далі — ПАТ «КБ «Приватбанк»), депозитний договір, за умовами якого надав банку через касу грошові кошти в розмірі 430 тис. грн. Протягом дії договору на вказані кошти нараховувались відсотки за вкладом та надходили на його платіжну картку. По закінченню строку дії договору банк відмовив особі в поверненні вкладу, зазначивши, що депозитний рахунок на його ім’я не було відкрито, грошові кошти до банку не внесено, ними протиправно заволодів колишній співробітник ПАТ «КБ «Приватбанк».

Вкладник, не погодившись зі свавіллям Банку, звернувся до суду, посилаючись на те, що Банк відмовляється повернути суму банківського вкладу, що свідчить про невиконання з його боку зобов’язання за договором банківського вкладу, просив стягнути з банку борг з урахуванням інфляції в розмірі 1 млн. 365 тис. 9 грн, 3 % річних у розмірі 41 тис. 487 грн, упущену вигоду в розмірі 359 тис. 551 грн та моральну шкоду в розмірі 1 млн. грн.

Суд встановив, що 24 травня 2005 року управлінням Служби безпеки України у Дніпропетровській області порушено кримінальну справу за фактом заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах — грошовими коштами ЗАТ «КБ «Приватбанк» шляхом зловживання службовими особами Правобережного відділення Дніпропетровського РУ ЗАТ «КБ «Приватбанк» своїм службовим становищем, за ознаками складу злочину, передбаченого частиною п’ятою статті 191 Кримінального кодексу України (далі — КК України). 27 вересня 2005 року у зазначеній кримінальній справі винесено постанову про притягнення ОСОБА_3 у якості обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 15 і частиною п’ятою статті 191 КК України.

Зазначений договір банківського вкладу визнано судом нікчемним на підставі частини другої статті 1059 ЦК України, оскільки представник Банку не мав повноважень на укладення такого договору, а також при його укладенні не було дотримано письмової форми договору.

Статтею 216 ЦК України передбачено правові наслідки недійсності як нікчемних, так і оспорюваних правочинів, а саме за недійсним правочином кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання такого правочину.

Правові наслідки нікчемного правочину є імперативними і, відповідно до частини четвертої статті 216 ЦК України, не можуть піддаватися змінам за домовленістю сторін.

При цьому, Верховний суд, у своїй Постанові від 2 листопада 2016 року по справі 201/3716/13-ц зауважив, що визнавши, що договір депозитного вкладу є нікчемним, суд не застосував наслідки його нікчемності, передбачені статтею 216 ЦК України, у зв’язку з чим особу позбавлено права на захист його прав та повернення грошових коштів за таким договором.

Таким чином, визнавши договір нікчемним, суд повинен був застосувати наслідки нікчемності у вигляді реституції, а відтак зобов’язати Банк повернути кошти вкладникові.